О некоторых "удобствах" цивилизации
Вот вроде бы стремишься к тому, чтобы полноценно пользоваться преимуществами цивилизации, а всё равно эти стремления оказываются тщетными. Это ярко проявилось во время новогодних праздников. Деньги на исходе, зарплаты даже на горизонте не видно и вроде бы из создавшейся ситуации один единственный выход — воспользоваться кредиткой (или даже хотя бы любой пластиковой банковской карточкой). К тому же почти все банки кричат о преимуществе карточек по сравнению с наличными деньгами и всё время говорят о том, что количество торговых точек, оборудованных терминалами, регулярно расширяется.
Вроде бы соглашаешься с удобствами карточек и соответственно доверяешь этому виду услуг. А что на самом деле? Опишу только ситуацию в том районе, где живу. Это — роза Красноармейской и Комарова. Время — 20:00 — 22:00. Пришли неожиданные гости и нужно срочно купить продукты. Денег, как я уже говорила, нет, но есть кредитка. Магазинов вокруг — на пальцах не пересчитаешь, гораздо более десяти, но только в трёх из них есть терминалы. Из этих трёх… Два уже закрыты, потому что на праздники у них короткий день, а в третьем терминал просто не работает. Красота!
Вот так и почувствуешь себя не в ХХІ, а в ХІХ веке.
Вроде бы соглашаешься с удобствами карточек и соответственно доверяешь этому виду услуг. А что на самом деле? Опишу только ситуацию в том районе, где живу. Это — роза Красноармейской и Комарова. Время — 20:00 — 22:00. Пришли неожиданные гости и нужно срочно купить продукты. Денег, как я уже говорила, нет, но есть кредитка. Магазинов вокруг — на пальцах не пересчитаешь, гораздо более десяти, но только в трёх из них есть терминалы. Из этих трёх… Два уже закрыты, потому что на праздники у них короткий день, а в третьем терминал просто не работает. Красота!
Вот так и почувствуешь себя не в ХХІ, а в ХІХ веке.
23 коментарі
И действительно ведь мне в Приватбанке всё время говорят, что сеть терминалов безостановочно растёт, а на самом деле в некоторых магазинах, где они раньше были, сейчас их вообще нету :((
Що сталося з рублямі я не знаю…
Бо таки що не кажіть, а коли хочемо бути розвиненою європейською країною, то треба і поводити себе по-європейськи. Безготівкові розрахунки — одна зі складових…
1. Людина не відчуває грошей фізично (як готівку — не може помацати, понюхати і теде), тому схильна витрачати більше.
2. Забув пароль — до побачення. Сьогодні ввечері сидиш голодний. Аж доки не почне працювати банк.
3. Скільки % з чека йде на оплату послуг банку? Чим більша покупка, тим більше ви платите банку за послуг користування карточкою.
4. Гроші на карточці в гривнях. Треба заплатити доларами? Будь ласка. Банк порахує це для вас за найвигіднішим для себе і найменш вигідним для вас курсом.
Ну і ще багато чого. Хоча б те, про що вже говорили: у нас мало магазинів мають спец. апарати для розрахунків карточкою.
А ще банки мають унікальну можливість заблокувати карточку. Як у американських фільмах — злочинцю-втікачу одразу блокують. І в нас таке може бути, наприклад, запізнився на 1 день з оплатою комунальних — сиди голодний. А це обмеження свободи, маніпулювання…
кілька днів тому я був «приємно» здивований, коли побачив, що в банкоматі людям знімається гривня (а може, і дві — в щасливому пориві не запам'ятав) за роздрукування чека
скільки паперу і фарби на нього йде — не можу зараз докладно порахувати, але точно менше гривні
можливо, це нововведення не нове, просто я застарілий?..
Це мотивує людей не друкувати чек, бо середньостатистично ніхто не знімає всю суму одразу, а розділяють на декулька «порцій». 5 раз зняв гроші — 5 грн. Це вже багато.
Не друкуєш чек — не маєш потім можливості довести, що зникли гроші з рахунку. А це не така вже й рідкісна ситуація: у моєї подруги на карточці стипендії раптом зникла половина суми. Вона пішла розбиратися і все відновили тільки тому, що вона мала звичку завжди друкувати чек. Якби ж не це — з нею ніхто і не говорив би.
Насправді друк чека мав би бути безкоштовним. У магазині ніхто ж не платить за те, що йому дають чек!
2. О_о Якщо у людини погана пам’ять, їй варто носити пін-код з собою. І взагалі, зараз більшість банків перейшла на систему персонального кодування — користувач сам вигадує пін-код для своєї картки, і краще вводити такий пароль, який не забувається за жодних умов.
3. Безготівкова оплата товарів і послуг у торгівельних мережах зарплатними, стипендіальними картками і більшістю кредитних здійснюється без комісії. В тих окремих випадках, коли комісія стягується, вона становить менше 1%.
4. Гроші у гаманці в гривнях. Треба заплатити доларами? Будь ласка. Банк обміняє їх для вас за найвигіднішим для себе і найменш вигідним для вас курсом. Якщо, звичайно, банки працюють. Водночас, ви можете користуватися кількома картками з валютними рахунками і розраховуватись тією, якою вигідніше в конкретній ситуації.
Крім того, ви не маєте можливості носити всю готівку з собою. А на карточці — всі ваші заощадження. Це сприяє імпульсним покупкам, на які «завджи є гроші». (бо якщо готівка — людина ще вертається додому за грошима і є велика ймовірність того, що передумає або знайде дешевше).
2. Буває всяке. Забути теж можливо. А носити з собою — наражатись на небезпеку крадіжки карточки разом з кодом (і те й інше зазвичай носять в гаманці).
3. Більшість, але не всі. Стипендіальна — тимчасова, зарплатна, зрештою, теж. Взагалі, банкомати потребують обслуговування і банки знайдуть можливість стягнути з вас гроші на це (напр. заміна старої розмагніченої карточки на нову платне, а ще — платні чеки, про що вже гворили).
4. Кілька карточок? Напевне, це вихід.
Зрештою, банківський рахунок — це послуга. Гроші фактично не у вас, а в банку. І це мені не подобається. Бо всякі там можуть статись «глюки» в системі (в банкоматі закінчилися гроші, банкомат зламався, банк здійснює перерахунок, банк збанкрутував). Якось не хочеться ставати заручником цієї системи.
Інша справа, що нам її нав'язують. Значить, комусь це вигідно.
система виграє, а користувач рахує недоліки і боїться, що банк пукне мильним бульбашком (як радянські картки в 1991-му і банк «Україна» кілька років тому).
Зрештою, якщо людині не подобається якась річ, вона може навести безліч її недоліків. Наприклад: мені не подобається готівка, бо вона швидко стирається, мнеться, рветься, її тримають в руках інші, незнайомі мені люди, вона може бути підробленою, може випадково випасти з кишені і т. д.
Ну то давайте не будемо купувати продукти, одяг, книги, транспортні послуги, інші товари, бо за все це з нас беруть гроші.
А вимоги до держави вчасно виплачувати заробітні плати і пенсії — виходить, теж обмеження свободи, маніпулювання?..
Несвоєчасна оплата комунальних послуг — порушення законодавства.
Шановні, давайте жити цивілізовано.
Але до банківського рахунку це не повинно мати стосунку. Це тільки теоретична ситуація, яку я розглянула.
З іншого боку, є великий плюс у всьому цьому (тільки за кордом, ми «ще не доросли»): можна написати спец. заяву і оплата компослуг здійснюватиметься автоматично перерахунком коштів з вашого на відповідний.